Майстриня
із села Мацківці.
Змалечку матуся навчила мене:
Наступає свято — сорочку вдягне.
Я щаслива ходжу посеред рідні,
Моє щастя світить на тім полотні.
Вишита сорочка, як душа моя,
Веселково сяє, радістю буя.
Хрестиком — узори, гладдю — кольори,
Бо найкраща в світі, що не говори.
Промайнули роки, наче ластівки,
Та тепло лишилось рідної руки.
Зігріває долю світле вишиття,
Будить найсвятіші в серці почуття.