"Поліг наш народ, наче скошене жито!"
 

                                 Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
                                 Заплачте разом, а не наодинці.
                                 Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
                                 Що мали зватись гордо - українці.
                                                               (Н. Виноградська "Голодомор")

     Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був Голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів. Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, і пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця найбільшої трагедії ХХ століття.