Народна мудрість Матвія Номиса

Земля моїх батьків – священна, 

Із болю виборена й ран,

Тут воля й труд – благословенні, 

У всіх людей, у полтавчан.

     Ця благословенна земля подарувала нам одного з відомих збирачів українського фольклору Матвія  Терентійовича Симонова (псевдонім Номис). В цьому році на державному рівні відзначається 200 років з дня народження етнографа, фольклориста, письменника, педагога, громадського діяча.

 

90 років з дня пам’яті Голодомору.

У той рік заніміли зозулі, накувавши знедолений вік.

У той рік мати рідну дитину, клала в яму, копнувши під бік.

Без труни, загорнувши в ряднину.  А на ранок – помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння – все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна, як скорботна німа край могил.