Творча людина з села Мацківці.  Соломаха Микола Трохимович.

        Кажуть, що всі люди народжуються талановитими. Але не всім, як відомо, вдається належним чином розвинути свої здібності, досягти успіху в житті, а тим більше зійти на вершину слави. В кожного на це є свої причини, та одна з найпоширеніших – байдужість до таланту, невизнання своїх здібностей, не підтримка з боку батьків. Таким творчим майстром народних ремесел, художником-оформлювачем є Микола Трохимович Соломаха, який проживає в селі Мацківці.  Народився в селі Олександрівка, в багатодітній сім’ї колгоспників  у 1945 році. Ще з дитячих років батьки привчали до роботи, пас влітку череду корів, телят із старшими товаришами хлопцями. Одне із їх захоплень соломоплетіння, лозоплетіння - це  одне із найдревніших народних ремесел. Люди здавна навчилася використовувати солому злаків після жнив на полі на стерні. Збирали снопики соломи та плели стрічки, для виготовлення солом’яного бриля потрібно 24-26 метрів такої стрічки, потім її зшивають і одержують український солом’яний капелюх. Так розповів Микола Трохимович про свою юнацьку захопленість.

Майстриня із села Мацківці.

Змалечку матуся навчила мене:

Наступає свято — сорочку вдягне.

Я щаслива ходжу посеред рідні,

Моє щастя світить на тім полотні.

Вишита сорочка, як душа моя,

Веселково сяє, радістю буя.

Хрестиком — узори, гладдю — кольори,

Бо найкраща в світі, що не говори.

Промайнули роки, наче ластівки,

Та тепло лишилось рідної руки.

Зігріває долю світле вишиття,

Будить найсвятіші в серці почуття.

«Із бабусиної скрині»

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українка! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Шановні друзі вітаю Вас із Днем вишиванки!

ДЕНЬ ЄВРОПИ!

 

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами , що грунтується на спільних цінностях та інтересах. Свято, що відзначається щорічно в Україні припадає на третю суботу травня. Це свято  в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці  кожного українця і ми є – члени європейського співтовариства.

     Наша держава і в подальшому процвітатиме у відповідності до цінностей та принципів притаманним ЄС, що має гарантувати рівні можливості та правову захищеність для кожного громадянина.  Саме така політика і є запорукою демократичного розвитку України.

Наш вибір – європейське майбутнє!

75 років з дня Перемоги  у Другій Світовій війні!

               Спасибі Вам Мамо!

Таких, як ти, немає більше в світі,
Ти лиш одна, матусенько, така,
Завжди весела, щира і привітна,
Красива, модна, молода й струнка.

Тож люба мамо, люблю тебе такою,
Нехай роки кудись собі біжать,
Ти завжди залишайся   молодою,
Вмій кожен день з усмішкою стрічать!

     Є скарби, заховані в землю, а є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції, прадідівська молитва любові і доброти, прощення і прагнення до кращого життя. І найбільшим скарбом цього життя є – сім’я.

75-річниця з дня Перемоги над нацизмом.

Уклін вам, ветерани, до землі
За щастя жити, мріяти, рости
У мирі й злагоді, любові і теплі,
І пишним цвітом на землі цвісти.

     У травні, у дні весняного буйноцвіття приходить до нас свято Перемоги, свято «зі сльозами на очах» ... 

«Війна у спогадах  живе!»

У минуле - все далі і далі відходить війна,
Пам'ять тихо горта сторінки…
Обеліски…На них імена, імена,
І роки, і зірки, і вінки.

    Рівно 75 років тому тридцятьма артилерійськими залпами із 1000 гармат салютувала Батьківщина своїм відважним воїнам, сповіщаючи на весь світ про закінчення Другої Світової війни.

   Перемога прийшла до нас не в лавровому вінку. Вона прийшла в образі старої матері, опустила натруджені руки і над Європою вперше настала довгождана тиша.