середа, 20 травня 2020 р.


Майстриня із села Мацківці.




















Змалечку матуся навчила мене:
Наступає свято — сорочку вдягне.
Я щаслива ходжу посеред рідні,
Моє щастя світить на тім полотні.
Вишита сорочка, як душа моя,
Веселково сяє, радістю буя.
Хрестиком — узори, гладдю — кольори,
Бо найкраща в світі, що не говори.
Промайнули роки, наче ластівки,
Та тепло лишилось рідної руки.
Зігріває долю світле вишиття,
Будить найсвятіші в серці почуття.

Українська вишивка є абсолютно унікальна – це не просто краса, це оберіг нації. Ми вбираємось у вишиванки, вишиваємо рушники, ікони не тільки для краси, а ще й для того, щоб зберегти наш рід. А головне – показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію.
Ось такою вмілою майстринею,  є мацківчаночка - Оксана Савлук, яка в свої юні роки вміло вишиває картини, ікони, серветки, а також подушки. Це неперевершено, її світлиця сіє чудовими картинами вишитими бісером, та яскравими кольорами, що виблискують на сонці. Її картини були не одноразово  виставлені на виставці в Галереї образотворчого мистецтва в місті Лубни. А ще Оксана вміла господиня, бо її покликання готувати різні страви та пригощати людей, бо вибрала для себе професію кухара.
Як бібліотекар Мацківської бібліотеки, я хочу тобі побажати щасливої долі, міцного здоров’я, вірних друзів, щирої посмішки,  і багато, багато нових виробів зроблених власноруч.
Тож хай сміється доля журавлина,
Поля розлогі колосом цвітуть,
Нехай червоні ягоди калини
На вишиванках осявають путь.




















ВИРОБИ З БІСЕРУ







Немає коментарів:

Дописати коментар