Весна… Чорнобиль… Катастрофа…

 

   За днями дні, мина повільно рік,

За днями дні – і другого немає.

Нехай же лихо наше просинає,

I в світі не повториться вовік…

  Чорнобиль… Слово це стало символом горя та страждання, нестерпного болю та покинутих домівок. Це чорний день в історії нашого народу.

    У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я. 37 років пройшло з тих пір, 37 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 37 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.  Минуло 37 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої Землі. Цей день ні для кого  не минув безслідно. І про ці страшні події  у філії №15 Мацківська сільська бібліотека розповідається нашим читачам на виставці панорамі: «Атомне століття раною горить», щоб ще раз пригадати про  ту катастрофу в країні. На честь загиблих односельців-ліквідаторів була запалена свічка та пом’янули хвилиною мовчання. Події того дня стали однією з наймасштабніших трагедій людства і увійшли в історію багатьох народів.