Нас єднає мова.

Єднай же, мово, нас в часи криваві,

В тривожний час народжуй нам вірші.

Без тебе ми у цій страшній заграві -

Земля без вмілих рук і тіло без душі.

Зривали цвіт, топтали всі пелюстки,

Глумились над тобою вороги.

Старі діди тебе вплітали у колиски

І їм за це відпустяться гріхи.

Заповіли тоді: плекайте мову - квітку

Оцю прадавню генетичну мітку,

Носіть до свого серця близько -близько,

Дідівський скарб не вироніть з колиски!

Єднай же, мово, нас в лиху годину

В молитвах Божих, віршах і піснях.

Якщо співають в цілім світі про калину -

Біду здолаєм, перетремо в прах.

Плекаймо на своїм життєвім полі

І зігріваймо мови сіянці,

Щоб квітували скрізь у нашій долі

І волі, й слави, й нації вінці!

Лариса Степанюк

Запрошуємо переглянути відео «О, мово рідна! України мова!» до дня української писемності і мови.