Поетична сторінка з дня народження Василя Симоненка.
Йде по землі, немов волочить крила.
А у віршах співа про неземне,
Бо доля так уже нагородила.
То Божий дар – вершина й глибина.
Жага і розпач, полум‘я і хвиля...
Щось незбагненне – вічна таїна,
Що як прозріння, як роса, як злива!






