7 грудня - Всесвітній день української хустки.

Мамина хустка, засіяні квіти по полю

Цвітом любові. Там - спокою, ніжності храм.

Квіти життя, що безжально мережили долю

І з полотна, мов дитя, посміхалися нам.

Мамина доля, мов ниттю, на плечі лягає,

Згасли літа, закурликали в них журавлі.

Пісня натруджених рук лине з рідного краю,

В пам"яті будуть одвічні буденні жалі.

Мамині квіти вели у життєві світанки

І вистеляли дороги в далекі світи.

Тихо молитвою благословляли на ганку.

Мама  і хустка, і квіти, їм - вічно цвісти.

 

Українська хустка з давніх-давен – це  основний і улюблений головний убір української молодиці. Мода на хустки не минає ніколи - це завжди актуальний атрибут у гардеробі кожної жінки. 

     Протягом всього життя супроводжує людину українська хустина. При народженні, на польових роботах, на сватанні і на весіллі, у повсякденному вжиткові, навіть  на похоронах.

    Дякувати Богу, що в наш складний час знову пробуджується любов нашого народу до такого простого і одночасно незбагненного дива – української хустки.

І в Мацківській сільській бібліотеці високо шанують українську хустину.

   Одже, хустка –це  життя… Вона пам’ять роду, його святиня.