Тривожні дзвони Чорнобиля!

Весни обірване суцвіття,
Ядуче полум’я і смерть…
Останній тиждень того квітня
І найстрашніший в світі герць.     

В. Колесніков   

                     

    Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди звідусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся, ніщо й ніколи не затьмарить… У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983-й рік стали до ладу чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводої річки.

     26 квітня – є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.

       Тридцять чотири роки - це мить, зовсiм небагато часу. Але яким далеким, безхмарним видається тепер нам той дочорнобильський свiт - спокiйний, неквапливий! Свiт без катастроф, жертв, без стресових ситуацiй, що випали на долю мiльйонiв людей пiсля чорнобильської трагедiї.

    На честь цієї пам’ятної дати бібліотекар Мацківської книгозбірні Ніна Бобрик  підготувала виставку – спомин  «Тривожні дзвони Чорнобиля!» в переддень катастрофи.

       На виставці за допомогою книг, газет, журналів, документів можна дізнатись про історію трагедії, про героїв, які  першими взяли на себе удар, а також про своїх земляків, всіх тих,  хто брав участь в страшній катастрофі. А ще ікона Чорнобильський спас, яка є оберегом чорнобильців. 

Працівники сільського будинку культури разом з бібліотекарем до підніжжя стели «Героям Чорнобиля» поклали вінок,  квіти та пом’янули хвилиною мовчання   всіх загиблих чорнобильців.

   І нехай у цей день тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

                      Нам горе люте миром перебути,
                      Нам поховати зло в бетон і бронь,
                      І – не забути! – доки світ і люди,
                      Синів землі, що відвели вогонь.
                                                                  Б. Олійник