Голодомор – невиплакані сльози

Рік тридцять третій... Геноцид народу...

Відібраний останній колосок...

Так "турбувався", старший брат зі сходу...

Все вимів із мішків, із жмень, з мисок.

     В четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору. Цього року ми втретє вшановуємо  жертви комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу, втративши мільйон життів. Сьогодні рашисти, як спадкоємці того режиму знову коять злочини проти людяності  на українській землі.

     Головною метою злочину в ті роки, було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних,  створив для українців умови, не сумісні із життям.

     З нагоди цих скорботних днів у філії №15 Мацківська сільська бібліотека організована  виставка – пам’ять «Голодомор – невиплакані сльози», де зібрані історико-документальні та художні книги про найстрашнішу трагедію в історії українського народу, а також матеріали очевидців тих голодних років. Працівники будинку культури та бібліотекар долучились до Загальнонаціональної хвилини мовчання та запалили свічки в пам’ять про загиблих односельців.

З надвору сутінки вбираються півсонні...

Сьогодні вечір пам'яті, про тих...

За кого свічечка горить на підвіконні...

Хто хлібчика наїстися не встиг.

Схилилось полум'я свічі... І я схилюся...

За безневинних Бога попрошу...

За всіх померлих з голоду - молюся...

За упокій, їм хлібчик покришу.