2-а річниця повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Вже десять років, як триває ЛЮТИЙ,
За ним, як зазвичай, завжди весна,
Та літо й осінь в холоди закуто,
Бо в нас війна…-У нас страшна війна…
Мовчить пташа…-Сумні у хмарах ранки,
Здригається країна від гармат,
24-те… Лютий…- На світанку,
Ввірвався в Україну нашу кат…
Плач матерів…-В тривозі батька очі,
Бо на порозі з рюкзаком сини,
Безсонні, з молитвами довгі ночі,
Щоби вони вернулися з війни…
Всесильний Боже, припини цю битву,
Скеруй по правді, зупини орду,
Почуй мою і всіх людей молитву,
Від України відведи біду…
В твоїм Раю вже Янголів багато,
Ти вже найкращих відібрав собі,
Нехай не плачуть діти, мама й тато,
Хай не схиляється вдовиця у журбі…
Над Україною хустин зчорнілі зграї,
На кладовищах – гіркота могил,
Нема спокою у стражденнім краї,
Пошли ж нам, Господи, своїх безсмертних сил…
Дай мужності здолати цю навалу,
Пошли нам після лютого ВЕСНУ,
Не дай нас воріженькам на поталу,
Дай виграти цю битву…-Цю війну…
Зима мине, а в нас триває ЛЮТИЙ,
За ним, як зазвичай, завжди ВЕСНА,
Дай, Боже, ПЕРЕМОГУ нам здобути,
Хай врешті –решт закінчиться війна…
Автор: Таміла Панасюк
Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.
Це велика кривава рана, яка залишається назавжди в нашій пам’яті, в історії України.
До вашої уваги відео перегляд «Вірю в майбутнє твоє, Україно!»
Немає коментарів:
Дописати коментар