Невмируща козацькая слава.

  

 Улюблена Богом перлина для всіх українців одна       Козацька моя Україна хлібів золотих сторона.

Негодами лютими бита, віками ти йшла до мети

 Тобі в небі зорею світити, і волю, і долю знайти!

   14 жовтня ми відзначаємо велике християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Упродовж століть воно набул особливо важливого змісту, оскільки пов’язане з боротьбою за свободу та порятунком від ворогів. Волелюбні козаки, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну, були переконані, що Свята Покрова охороняє їх, а Божу Матір вважали своєю заступницею. Тому в часи Незалежності на Покрову почали відзначати ще й день українського козацтва.

   День українського козацтва – це данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та  досягнення Україною своєї незалежності. Саме виникнення  козацтва допомогло консолідувати українців в боротьбі проти  численних ворогів, які в XV–XVII ст. неодноразово намагалися завоювати українські землі.

    Фундаментом всього українського козацтва була Запорізька Січ.  Це був політичний центр республіки. Гетьмани Запорізької Січі  мали великі урядові повноваження. Вони захищали землі і народ  від зовнішнього ворога, вели міжнародні переговори від імені  народу, вирішували глобальні питання, що стосувалися загального розвитку держави.

             

   І до дня українського козацтва, в Мацківській  сільській бібліотеці діє книжкова викладка «Невмируща козацькая слава!», на якій розміщені матеріали про запорізький край, який вважався колискою подиву явища ХV – ХVІІ ст. в Європі – зародження, процвітання, і загибелі козацтва, що увійшло в історію під назвою «Запорозького».

   А ще в цей день відзначають День Захисника України, тож вітаємо всіх захисників з потрійним святом. Бажаю вам  мужності, відваги, здоров’я, а головне перемоги у війні на Сході України.

 Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу, володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу, бо не поділиться народ.